/Files/images/pravila-etiketa-dlya-samyx-malenkix-1.jpg

Життя таке короткочасне,
Як дивна казка, наче сон.
Як сонце вранішнє прекрасне,
Що ллє нам світло до вікон.
У цім житті — ми просто люди.
Тож будьмо справжніми людьми.
Добро несімо завжди й всюди,
Бо ж цього хочемо і ми.

Ми хочемо, щоб нас любили
І прагнемо у мирі жить.
Скажіть, а ви це заслужили,
Щоб вас усі могли любить?
Ви не образили нікого,
Ви мирно з друзями жили?
Чи не було у вас такого,
Що ви колись чуже взяли?

Всі розуміють — неприємно,
Коли на вас кричать і б’ють.
Це знають люди достеменно,
Та все одно не так живуть.
Хтось не подумає і скаже
Погане і гниле слівце.
І, ніби, ним тебе обмаже,
І вкине в жар твоє лице.
Ти, не обдумавши, відкажеш
Так само, як і хтось сказав.
І ворожнечу сам зав’яжеш,
Хоч сім разів подумать мав,
Чи так сказати, чи інакше.
Чи, може, просто промовчать.
Та не обдумав ти, одначе,
Тебе ж не так у школі вчать.

Скажеш лагідне слово, приємне людині,
Сонце ніжне й чарівне засяє в душі.
Бо в словах тих заховані справжні святині,
То ж вживати у мові ти їх поспіши.
Що ж те слово примне! Здається — дрібниця...
Знає кожна дитина чарівні слова.
Слово це, як джерельце цілюще струмиться,
Та не кожна дитина у мові вжива.
І погано, що слів золотих не вживає.
Викликає в людей і обурення, й зло.
Може, істину вічну дитина не знає,

Що у створенні світу — першим було?
Я скажу вам, було першим — слово!
А вже потім повітря, моря, небеса.
І від сонця розвиднівся день світанково,
Ну, а потім з’явилась людина й краса.

Зробиш справу хорошу і радість засяє.
Стане весело й гарно на серці у нас.
Добра справа згуртує, людей об’єднає,
То ж хороші діла всім робити нам час.

Йди з добром до людей, хай любов процвітає,
Доброта повернеться до тебе добром.
А от зло, що несеш, твою душу вбиває,
І поверне до тебе в сім раз більшим злом.

Кiлькiсть переглядiв: 52