/Files/images/шукайте.JPG

У тлумачному словнику слово прізвище пояснюється так: «спадкова родова назва, яка приєднується до власного імені, переходить від батька або матері дітям, а також від чоловіка дружині».
У нас в Україні прізвища виникли у глибокій давнині, ще за часів Київської Русі. Найбільшим і найповнішим довідником українських прізвищ можна вважати «Реєстри всього Війська Запорізького», складеного восени 1649 року козацьким урядом гетьмана Богдана Хмельницького у перші місяці існування української держави. Цей унікальний документ має величезне значення для історії нашого народу. Козацькі писарі безпосередньо з народних вуст записали 40 тисяч власних чоловічих імен і прізвищ, давніх, своєрідних, ніким ще не спотворених, тих, що згідно з предківськими звичаями передавалися з покоління в покоління. Дві тисячі козаків Прилуцького полку потрапили до реєстрів. Саме їм і випала честь стати родоначальниками багатьох славних родів, які нині налічують майже 350 років.
Після гетьмана Богдана тяжкі часи настали для козацької держави. Спочатку її нищили і плюндрували, потім – роздерли на дві половини – Правобережну, яку знову загарбала Польща, і Лівобережну, що відійшла разом з Києвом до Російської імперії. Українські козаки і селяни потрапляють у кріпацьку неволю, починають втрачати свою рідну мову, самобутню культуру, вільне самоврядування. Рабська залежність від поміщиків, чужих законів і урядовців спричиняють до того, що волелюбні українці поступово починають забувати свої прізвища, своє походження. Справжні імена і прізвища продовжують жити лише у побуті та ще в піснях і старовинних думах.
В офіційних актах імена і прізвища мали лише духівництво, шляхта і частково козаки. Селян називали тільки по імені, зрідка по батькові, а дворові люди не знали навіть імені свого батька, не те що прізвища. І тільки наприкінці 18 – на початку 19 століття прізвища найчастіше в перекрученому вигляді, знову потрапляють до офіційних документів. Дрібна українська шляхта змінювала свої прізвища, щоб затерти останні сліди свого національного походження: Розуми стали Розумовськими, Чайки – Чайковськими, Маслії – Масловськими, Довженки – Долженками. Навіть Україна наша перетворюється на Україну – окраїну імперії, полтавці стають – полтавчанами, сумці – сумчанами, і вже зовсім сміхотворно, чернігівці – чернігівчанами. Збереглася листівка-звернення кандидата в президенти України до своїх земляків, яка починається словами: «…Дорогие черниговчане!». Це вже нинішній парадокс.
А які ж бо гарні у нас прізвища – самобутні, барвисті, дотепні промовисті й загадкові. Є навіть такі, що налічують може й тисячу років. Колись, у давню дохристиянську добу вони були власними іменами наших пращурів і лишень згодом трансформувалися у прізвища: Білан, Божко, Величко, Вовк, Голуб, Гончар, Дудко, Журавель, Заєць, Кисіль, Коваль, Лісовець, Мельник, Мовчан, Моргун, Пелех, Покотило, Рева, Різник, Скиба, Скороход, Соловей, Станко, Таран, Топчій, Труш, Холод, Чайка, Чалий, Шульга, Ярош.
Значна кількість українських прізвищ утворилася від власних імен батька або матері, а то й просто від діда або баби: Андрієнко, Василенко, Катренко, Гапченко, Діденко, Бабенко.
Чимало прізвищ утворилося за характерними ознаками людей: Вертійко, Гладкий, Глушко, Горбань, Головань, Горбоніс; за попереднім місцем їх проживання: Бойко, Донець, Журавський, Поліщук.
Велика група прізвищ утворилася від назви постійного зайняття, ремесла: Коваль, Пасічник, Бондар, Чумак, Пастух, Дігтяр, Колісник. Серед наших прізвищ немало таких, що утворилися від назви тварин і рослин: Горобець, Сорока, Бугай, Бур, Буряк, Береза, Редька; група від назви страв: Борщ, Бублик, Вареник, Куліш, Книш, Паляниця, Коровай, Галушка, Ковбаса, Кисіль, Корж, Локшина, Паска, Соломаха, Сметана, Юшка.
Бувають прізвища такі загадкові й заковиристі, що для їхнього тлумачення необхідно провести цілі дослідження. Більше того, немало є таких, що взагалі не піддаються розшифровці. Згадаймо хоча б такі прізвища прилучан, як Бабарика, Барабаш, Вудика, Джевага… Отак живемо на білім світі, отримали у спадок прізвище – ознаку свого єдиного і неповторного роду, передаємо його як нагороду своїм нащадкам, а що воно означає – далебі й не знаємо.
У цій праці подаємо в абетковому порядку перелік і коротенькі тлумачення українських прізвищ, які найчастіше зустрічаються серед мешканців Прилук, а також тих, які вдалося якось пояснити. Це лишень перша спроба.


Кiлькiсть переглядiв: 72