Прислів'я та приказки про мову

o Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

o Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

o Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

o Більше діла — менше слів.

o Будь господарем своєму слову.

o Мовивши слово, треба бути йому паном.

o Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

o Від красних слів язик не відсохне.

o Від солодких слів кислиці не посолодшають.

o Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

o Від теплого слова і лід розмерзається.

o Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

o Впік мене тим словом, не треба й вогню.

o Гостре словечко коле сердечко.

o Де мало слів, там більше правди.

o Діла говорять голосніше, як слова.

o Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

o Добре слово краще, ніж готові гроші.

o Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

o За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

o З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

o І від солодких слів буває гірко.

o Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

o Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

o Красне слово — золотий ключ.

o Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

o Краще переконувати словами, як кулаками.

o М'які слова і камінь крушать.

o На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

o Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

o Не кидай слова на вітер.

o Не так то він діє, як тим словом сіє.

o Шабля ранить тіло, а слово — душу.

o Слово — не полова, язик — не помело.

o Слова пристають, як горох до стінки.

o Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

o Слово — вітер, письмо — грунт.

o Слово до ради, а руки — до звади.

o Слово до слова — зложиться мова.

o Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

o Слово старше, ніж гроші.

o Удар забувається, а слово пам'ятається.

o Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

o Чиєсь одне слово губить діло.

o Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

o Як овечка: не мовить ні словечка.

o Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

o Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

o Перше погадай, потім повідай.

o Що кому треба, той про те й теребить.

o Байка байкою, а борщ стигне.

o Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

o Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

o Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

o Дурний язик попереду розуму біжить.

o Дурний язик — голові не приятель.