Формування у підростаючого покоління мотивації до здорового способу життя потребує системної комплексної роботи, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Сформовані знання, вміння й навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожного, й в першу чергу – дитини. Вони дають змогу зберегти та зміцнити здоров’я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров’я.

Вирішення поставлених завдань здійснюється за трьома напрямами:

- створення здоров’язберігаючого середовища у закладі освіти;

- формування здорового способу життя через зміст освіти;

- подальший розвиток фізкультурної та спортивно-масової роботи.

Створення здоров’язберігаючого освітнього середовища є головною передумовою зміцнення здоров’я учнівської молоді, що передбачає раціональне планування навчального навантаження на дитину; вміле поєднання її рухової активності з розумовою діяльністю, організацію збалансованого харчування.

Рівень професійної підготовки повинен відповідати високим вимогам ситуації, що склалася на сьогодні в загальноосвітній школі і зобов’язаний дозволяти не лише грамотно виконувати шкільну програму, але й сприяти збереженню, розвитку і відновленню здоров’я школярів.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття «здоров’язберігаючі технології» об'єднує в собі всі напрями діяльності закладу освіти щодо формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів.

Здоров’язберігаючі технології створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, а також вирішують завдання раціональної організації освітнього процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.

До конкретних методів належать:

- диспансеризація учнів;

- профілактичні щеплення;

-забезпечення рухової активності;

- вітамінізація, організація здорового харчування (в тому числі дієтичне);

- заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними інфекціями та грипом.

Мета усіх здоров’язберігаючих технологій — сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отриманні знання у повсякденному житті.

Досягнення цієї мети можливе тільки при комплексній, методичній і узгодженій роботі педагогів, лікарів, психологів, соціологів і батьків.

Аналіз здоров’язберігаючої діяльності школи свідчить, що існуючі технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності:

- створення умов для зміцнення здоров’я школярів та їхнього гармонійного розвитку;

- організація освітнього процесу з урахуванням його психологічного та фізіологічного впливу на організм учня;

- розробка і реалізація навчальних програм з формування культури здоров'я і профілактики шкідливих звичок;

- корекція порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів;

- медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку школярів;

- функціонування служби психологічної допомоги вчителям і учням щодо подолання стресів, тривожності; гуманного підходу до кожного учня, формування доброзичливих і справедливих відносин у колективі;

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації освітнього процесу, нормування навчального навантаження і профілактика стомлюваності учнів;

- організація збалансованого харчування учнів у школі.

Кiлькiсть переглядiв: 40