Пошану батькам я складаю

І пісню Любові співаю.
У серці лиш пам’ять про них –
Звичайних, простих, дорогих.


Я дякую Богу за маму,
Що стільки ночей не доспала;
За доброго, вірного тата,
Що вмів людям поміч надавати.


Як швидко земний час спливає...
І згадую часто, буває,
Домівку свою, де зростала,
Стежки, по яких я стрибала.
В спокуті стаю перед Богом
За пройдений шлях, всі дороги.
За сльози батьків, їх страждання,
Хвороби, і сум, і прощання...

Дитячі заповіді

для батьків, бабусь і дідусів

• Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї сім’ї
• Коли - небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, бути людиною
• У моїх очах все виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? Коли? Чому?
• Мої руки ще маленькі, тому не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, пишу або кидаю м’яча
• Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб
• Щоб розвиватися, мені потрібно ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки
• Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті
• Прошу, не виконуйте все за мене, бо я виросту з переконанням у своїй неспроможності виконати завдання згідно з вашими очікуваннями
• Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть, будь-ласка, кращому. Пам’ятайте, що ми разом не випадково, ми маємо допомагати один одному
• Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки
• Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть, що ви також мене любите!

Кiлькiсть переглядiв: 119